На панелі приладів — 100 км/год, а навігатор на рівній відкритій дорозі може показувати 95–97. Ця різниця не обов’язково означає обман або поломку. Автомобільний спідометр вимірює швидкість опосередковано і калібрується з певним запасом, щоб за штатних умов не занижувати швидкість руху.
Швидкість виводять із обертання коліс
У багатьох машинах електроніка використовує сигнали датчиків обертання, а не буквально вимірює пройдені метри над дорогою. Щоб перевести оберти у кілометри за годину, потрібне припущення щодо ефективного розміру колеса. На нього впливають типорозмір шини, її знос, навантаження та тиск. Тому навіть однакові спідометри можуть дещо різнитися в реальних умовах.
Правила сертифікації для багатьох автомобілів за регламентом ООН №39 побудовані так, щоб індикатор не показував менше за реальну швидкість. Водночас передбачено допустиме завищення. Це верхня межа похибки, а не обов’язковий запас, який має мати кожна модель.
Іноді водій бачить розбіжність із GPS. Супутниковий вимір корисний на прямій ділянці за доброго приймання сигналу, але він теж не еталон за будь-яких обставин: у тунелі, між високими будівлями та під час різких змін швидкості покази можуть запізнюватися або стрибати.
Чому не варто підбирати колеса «під точний спідометр»
Встановлення шин іншого зовнішнього діаметра змінює не тільки цифри на панелі, а й покази пробігу та роботу систем, які порівнюють обертання коліс. Невелика різниця розміру ще не робить таку заміну допустимою для конкретної моделі. Орієнтуватися потрібно на типорозміри, схвалені виробником.
Практичний висновок простий: спідометр — основний штатний прилад для водія, а навігатор може допомогти зрозуміти характер його похибки. Використовувати розраховані «запасні» кілька кілометрів за годину як дозвіл перевищувати обмеження небезпечно: дорожні умови й точність вимірювання не є сталими.