Типовий датчик дощу використовує інфрачервоне світло й зміну внутрішнього відбиття в склі, щоб оцінити кількість води перед ним. Автоматика використовує простий оптичний ефект, а не повноцінне розпізнавання крапель камерою.
Сенсор дивиться не на всю площу скла
Автоматичні двірники створюють враження, ніби автомобіль постійно аналізує всю картинку перед лобовим склом. Насправді типовий датчик дощу працює на дуже маленькій ділянці біля внутрішнього дзеркала. Там до скла оптично притиснутий модуль із інфрачервоними світлодіодами та фотоприймачами.
Світло вводиться в скло під таким кутом, щоб за сухої зовнішньої поверхні значна його частина відбивалася всередині матеріалу й поверталася до приймача. Електроніка запамʼятовує цей рівень як нормальний стан.
Вода змінює умови відбиття
Коли зовні над зоною датчика зʼявляється крапля, межа «скло — повітря» частково змінюється на межу «скло — вода». Через інший показник заломлення частина інфрачервоного світла вже виходить із скла і не повертається до фотоприймача так само ефективно. Контролер бачить зменшення сигналу й робить висновок, що поверхня намокла.
Чим більше води перекриває робочу зону, тим сильніше змінюється оптична картина. На цій основі система може не лише запустити один цикл двірників, а й приблизно оцінити інтенсивність опадів та перейти на частіший режим.
Чому після заміни скла автоматика іноді працює дивно
Між сенсором і лобовим склом не повинно бути випадкової повітряної щілини. Для оптичного контакту використовують прозору гелеву прокладку або спеціальний елемент. Якщо під час заміни скла модуль встановили криво, залишили бульбашки чи використали невідповідний матеріал, базовий рівень відбиття зміниться.
Додатково на роботу можуть впливати бруд, жирна плівка або пошкодження саме в зоні сенсора. Тому проблема «двірники вмикаються на сухому склі» не завжди знаходиться в моторчику чи перемикачі — іноді потрібно перевірити оптику датчика та його адаптацію.
Один корпус може обслуговувати ще й світло
Поряд із датчиком дощу часто стоїть датчик освітленості або спільний модуль, який допомагає автоматично перемикати денні вогні та ближнє світло. Зовні під кожухом біля дзеркала все виглядає як одна чорна коробка, але всередині можуть бути різні оптичні канали з різними завданнями.
Датчик дощу цікавий тим, що йому не потрібно розпізнавати форму кожної краплі. Він фактично вимірює, як вода змінює поведінку світла всередині скла. Простий фізичний ефект перетворюється на автоматичну функцію, яку водій сприймає як «машина сама зрозуміла, що почався дощ».
Чутливість автоматичних двірників водій інколи може змінювати регулятором на підкермовому перемикачі. Це не обовʼязково пряме керування швидкістю моторчика: частіше регулятор змінює поріг, за якого контролер вважає оптичний сигнал достатнім для нового циклу. Тому дві машини з однаковою кількістю крапель можуть реагувати по-різному залежно від налаштування.