Maserati: все цікаве про італійський бренд Мазераті – від історії до моделей

Maserati

Витоки Maserati: сімейна майстерня, тризуб і народження легенди

Maserati (Мазераті) — один із найвідоміших італійських виробників спортивних автомобілів, історія якого починається у Болоньї 1 грудня 1914 року. Брати Мазераті — Альф’єрі, Етторе, Ернесто, Біндо та Маріо — об’єдналися навколо ідеї створювати швидкі, витончені та технічно досконалі машини для перегонів. Художник Маріо запропонував емблему-тризуб, натхненну статуєю Нептуна на фонтані в центрі Болоньї; символ сили, влади й морської енергії став візитівкою марки назавжди. Спершу компанія займалася тюнінгом і підготовкою гоночних машин інших виробників, але дуже швидко перейшла до власних конструкцій.

Перший автомобіль із логотипом тризуба — Tipo 26 — з’явився 1926 року та відразу переміг у класі на Targa Florio. Відтоді ім’я Мазераті асоціювали з витривалістю, інженерною кмітливістю та характерним італійським стилем. У ранніх роках бренд експериментував із компресорами, легкими сплавами, ефективним охолодженням гальм та аеродинамікою, щоб дати гонщикам конкурентну перевагу на вузьких і небезпечних дорогах епохи. Виробництво здійснювали невеликими серіями, майже ремісничими методами, але з фанатичною увагою до деталей, яку згодом назвуть «італійським артезіанством».

У 1930-х Maserati будувала гоночні автомобілі для європейських гран-прі: 4CM, 6CM, 8CM, а також особливо яскраву 8CTF. Бренд завоював репутацію сміливого інженерного колективу, здатного конкурувати з великими фабриками. Цей період заклав основу майбутньої спортивної слави та сформував ДНК марки: легкість, маневровість, чіткість керування та вишуканий механічний звук.

Довоєнні перемоги та інженерні прориви

У довоєнні роки Мазераті стала символом незалежної майстерності. Команда створювала все складніші мотори — від компресорних рядних «вісімок» до інноваційних багатоциліндрових агрегатів, експериментуючи з наддувом, паливними сумішами та системами змащення. Пік цієї хвилі — модель 8CTF, на якій Вілбур Шо двічі вигравав Indianapolis 500 (1939 і 1940), зробивши Maserati першим італійським брендом із таким досягненням на американському овалi.

У Європі марка змагалася з «срібними стрілами» Auto Union і Mercedes-Benz, борючись ресурсами значно меншої фірми. Ключем до успіхів були легкі шасі, збалансована геометрія підвіски та увага до гальм. Механіки Мазераті славилися вмінням швидко перебудовувати налаштування під конкретні траси — від Монци до Нюрбургринга. Рік у рік підприємство залишалося в приватних руках і жило за рахунок перемог і продажу шасі клієнтським командам: гоночний бізнес підтримував технічний розвиток, а репутація «робітничого ательє чемпіонів» приваблювала найсміливіших пілотів.

1937 року сім’я Орсі придбала контроль над компанією та перенесла виробництво до Модени — міста, яке й сьогодні асоціюють із суперкарами. Брати Мазераті ще кілька років залишались у технічній ролі, передаючи досвід і традиції новому менеджменту. Починалася нова сторінка, що мала з’єднати artisanal-підхід Болоньї з промисловими амбіціями Модени.

Після війни: від гоночних болідів до перших дорожніх Maserati

Друга світова війна перервала гоночні програми. Після 1945-го Maserati швидко відновилася, знову зосередившись на перегонах і водночас придивляючись до цивільного ринку. Першою ластівкою стала серія A6: A6 1500 Gran Turismo з елегантним кузовом від Pinin Farina (пізніше Pininfarina) і A6GCS — легкий спортивний автомобіль, що поєднував дорожні манери з гоночною душею. Саме ці машини заклали міцний міст між треком і шосе, завдяки якому бренд Мазераті назавжди лишився в сегменті «драйверських гран-туризмо».

На трасах 1950-х Maserati сягнула вершини з 250F — болідом Формули‑1, за кермом якого Хуан Мануель Фанхіо здобув титул чемпіона світу 1957 року. 250F — справжня ікона: легка трубчато‑решітчаста рама, збалансоване шасі, чудова зворотна реакція керма та мотор, який дозволяв «танцювати» на межі зчеплення. Цей успіх закріпив за тризубом славу майстра точних гоночних інструментів.

Паралельно компанія поступово нарощувала виробництво дорожніх машин, пропонуючи клієнтам те, що відчували гонщики: точність керування, пружний мотор і італійський шик у кожній деталі. Таку філософію Maserati пронесе через десятиліття, адаптуючи її до мінливих смаків і технологій.

Епоха гран-туризмо: 3500 GT, Quattroporte, Ghibli

Кінець 1950-х — початок 1960-х став золотим часом для гран-туризмо від Maserati. Модель 3500 GT, представлена 1957 року, поєднала у собі мотор від перегонів, комфорт дальніх подорожей і кузови від провідних карбодерій — Touring, Frua, Vignale. Вона відкрила для Мазераті стабільний цивільний бізнес: тепер бренд не лише перемагав у гран-прі, а й прикрашав променади Монте‑Карло та Ніцци.

1963-го дебютувала Quattroporte — розкішний седан із темпераментом спорткара. Ідея «четверо дверей, але серце гран‑туризмо» виявилася настільки вдалою, що Quattroporte стане довгожителем лінійки, переживши покоління і дизайнерські моди. Наприкінці десятиліття з’явилися емоційні купе Mistral і Sebring, а в 1967-му — Ghibli від Джорджетто Джуджаро: довгий капот, низький силует і мотор V8, що вмів і муркотіти, і гарчати.

У цей час Maserati перетворилася на еталон «італійського гран‑туризмо»: витончені лінії, ще витонченіша динаміка. Бренд нарощував впізнаваність у США, де клієнти цінували поєднання стилю та швидкості. Кожен екземпляр виглядав, наче збудований під конкретного власника — індивідуальність була в ДНК Мазераті.

Citroën, олійна криза і сміливі 1970‑ті: Bora, Merak, Khamsin

1968 року Citroën придбав контроль у Maserati, розраховуючи поєднати французькі гідропневматичні технології з італійською пристрастю. Результатом стали сміливі середньомоторні моделі: Bora (1971) із гідропідсилювачем гальм і регулюванням сидінь, Merak (1972) з легшим V6, Khamsin (1974) з фірмовою кермовою гідросистемою. Лінійки вирізнялися інженерною сміливістю, аеродинамікою й естетикою «клинка» 70-х.

Проте олійна криза, економічні потрясіння та складність техобслуговування вдарили по попиту. 1975-го Maserati опинилася на межі закриття, але державний холдинг GEPI врятував підприємство, а 1976 року кермо перехопив Алєхандро де Томазо. Почалася реструктуризація: ставка на простіші, доступніші й серійніші моделі, які могли відновити грошовий потік без втрати брендової ідентичності.

Попри турбулентність, Maserati зберегла головне — дизайнерську сміливість, характер керування і «живий» механічний почерк. Навіть у складні роки машини тризуба виглядали й їхали по‑особливому.

Ера Biturbo та шлях до відродження (1980‑ті)

1981 року з’явилася Biturbo — компактне купе з V6 і двома турбокомпресорами. Ідея була простою: дати клієнтам характер Maserati в більш доступному форматі. Лінійка швидко розрослася: 222, 228, 430, Spyder, Racing — десятки версій на різні ринки. Авто відзначалися швидкістю, шиком інтер’єру та впізнаваною решіткою радіатора.

Разом із тим ранні машини мали дитячі хвороби — від корозійної стійкості до електрики. До кінця десятиліття якість значно покращили, але імідж вимагав оновлення. Саме тоді на горизонті з’явилася група Fiat, що побачила в Мазераті величезний нереалізований потенціал.

1993 року Fiat придбала Maserati, а 1997-го управління передали Ferrari. Починалось технічне перезавантаження: нові платформи, трансмісії, процеси контролю якості — бренд готували до великої сцени.

Ferrari‑era, повернення на великі ринки та тріумф MC12 (1998–2010)

Першим дзвінком нового курсу став 3200 GT (1998) з «бумерангами» задніх ліхтарів і бітурбо V8 — сучасний, харизматичний гран‑туризмо. Згодом його змінили Coupé/Spyder (2001) з атмосферним V8, 6‑ступеневою «механікою» або роботизованою Cambiocorsa та поверненням на ринок США. 2003‑го дебютувала Quattroporte V від Pininfarina — спортивний седан, який задав тон бізнес‑класу на роки вперед. 2007‑го світ побачив GranTurismo — одне з найелегантніших купе свого часу, а потім і GranCabrio.

Коронною перлиною стала MC12 (2004) — омологований дорожній суперкар для участі у FIA GT. На треку MC12 домінувала, здобуваючи титули в особистому й командному заліках, та довела, що тризуб усе ще вміє вигравати на найвищому рівні. Для іміджу Мазераті це був стрибок у першу лігу суперкарів нового століття.

У цей період Maserati закріпила стандарти якості, сервісу й дизайну, перетворившись на бажаний бренд у США, Європі та на Близькому Сході. Мазераті знову стала синонімом емоційного, але раціонально збудованого гран‑туризмо.

Розширення лінійки: Ghibli, Levante та нова клієнтська хвиля (2010‑ті)

У 2013 році ім’я Ghibli повернулося — як більш компактний спортивний седан, що відкрив бренду двері до ширшої аудиторії. П’ята/шоста генерації Quattroporte розвивали ідею «четверо дверей із темпераментом купе», пропонуючи потужні V6/V8, системи повного приводу та інтер’єри з індивідуалізацією. 2016‑го з’явився Levante — перший SUV Мазераті. Він поєднав керованість гран‑туризмо з практичністю кросовера, ставши ключовою моделлю для ринків США та КНР.

Паралельно бренд оновлював мультимедіа, безпеку, адаптивні підвіски й пакети персоналізації. Лімітовані серії GranTurismo/GranCabrio підтверджували цінність класики. Наприкінці десятиліття вектор однозначно змістився в бік електрифікації та багатокамерних підвісок, зберігаючи «ручне» відчуття керма — візитівку тризуба.

Перезавантаження в 2020‑х: MC20, Nettuno і програма Folgore

Сучасна хвиля відродження почалася з MC20 — легкого середньомоторного суперкара, показаного у 2020 році. Серце моделі — V6 Nettuno з передкамерним запаленням (pre‑chamber), технологією, натхненною автоспортом. Комбінація карбонової монококи, аеродинаміки без надмірних крил і точного шасі повернула Maserati у клас суперкарів на новому рівні. Варіант MC20 Cielo додав «небо над головою» із хитромудрим складним дахом.

Другий стовп — новий кросовер Grecale, покликаний посилити присутність у ключовому сегменті. Паралельно повернулося гран‑туризмо нового покоління: GranTurismo та GranCabrio з ДНК класичної моделі, але з цифровою архітектурою та активною безпекою.

Електричний курс Maserati має ім’я Folgore («блискавка»): повністю електричні версії ключових моделей, включно з GranTurismo Folgore та Grecale Folgore. Стратегія — зберегти відчуття Мазераті (позиція за кермом, баланс, реакція на газ) у світі без поршнів і пального. Марка робить ставку на компактні силові модулі, багатокамерні батареї та програмну керованість, не зрікаючись ремісничого підходу до інтер’єру.

Висновок від AvtoStar.info

Історія Maserati (Мазераті) — це майже століття постійного діалогу між треком і шосе. Від Болоньї з її тризубом Нептуна до сучасної Модени з карбоновими монококами — бренд зберігає італійський характер: пристрасть до швидкості, красу ліній і механічну чесність. Після довоєнних тріумфів, повоєнної ікони 250F, ери гран‑туризмо з 3500 GT, Quattroporte та Ghibli, через буремні 70‑ті, доступні Biturbo й відродження під крилом Ferrari — тризуб завжди повертався до свого призначення: дарувати водієві емоції.

Сьогодні курс на MC20 і програму Folgore доводить: марка не ностальгує, а переосмислює себе. «Мазераті» прагне перенести свої чесноти — баланс, чутливість керма, благородний дизайн — у нову епоху електрифікації та софтверно визначених авто. Якщо у світі є машини, в яких «швидкість пахне майстернею», то Maserati — саме з таких. А це означає, що попереду — нові сторінки легенди.

Залишити відповідь